Як часто чуємо вислів "Язик до Києва доведе", а що він означає, яка історія його виникнення, подекуди і не замислюємося. Позатим, він означає «розпитавши, все дізнаєшся». Походження цього миролюбного вислову доволі криваве. Існує легенда, що у 999 році один киянин заблукав у степу, де й потрапив до половців. Коли ж ті спитали, звідки він, відповів, що з багатого, красивого міста Києва. Та так розписав його переваги і багатства, що половецький хан
Нунчак вирішив Київ завоювати. Балакучого киянина він прищепив за язик до хвоста свого коня і так привів у Київ. Так нещасливого героя язик і привів до Києва.
"Трин-трава" – все одно, нікому не потрібно. «Трин-трава» - не назва якогось заморського чи лікарського зілля, а лише трішки змінене у процесі розмовної еволюції слово “тин-трава”. Тин - задня частина огорожі, а трава, що біля неї могла рости, - нікому не потрібний бур’ян.
"Точити ляси" – вести пусті, беззмістовні розмови, марнувати час. Ляси, їх ще називали баляси, - точені фігурні стовпці на ґанку. Виготовляли таку красу справжні майстри. Тож спочатку “вести, точити ляси” означало вести витончену, вимудрувану бесіду. Але, як зменшувалася з часом кількість майстрів, так і нівелювалося початкове значення вислову, перетворюючись на “порожню балаканину”.
"Засукати рукави" – працювати на повну, рішуче, цілком викладаючись. Свого часу на Русі носили верхній одяг з довгими рукавами ледве не до колін. Щоб робити якусь справу, їх потрібно було засукати.
"Після дощику в четвер" – невідомо коли. У слов’янській міфології бог грози (грому, блискавки, дощу) – Перун. Йому був присвячений один із днів тижня – четвер. Вважалося, що прохання людей він повинен особливо охоче виконувати у свій день. Але скільки люди не просили дощу, у четвер він частіше, ніж зазвичай, не падав. Через недовіру до Перуна і з’явився вислів «після дощику в четвер».
Немає коментарів:
Дописати коментар